|
Мукачівщина – один із найбільш найбагатших в історичному аспекті районів Закарпаття. Біля міста Мукачева знаходився кельтський металургійний центр (другий за величиною в Європі), опидум-городище Галіш-Ловачка. Тут виготовляли монети, знайдено близько тисячі інструментів, які робили в майстерні (ювелірні, кузні) – ножиць для стрижки овець, оковувань гірських човнів, коси, зернотерки, мечі, млини, щити, фібули, срібні монети. Саме звідси виходили в свої бойові походи грізні кельти, яких  боялися навіть римляни. Алевсе це закінчилося з приходом диких даків, які розгромили всі поселення кельтських племен на території краю.
Окремою сторінкою, яка займає майже півтора століття історії прилаторичних сіл, є існування Мукачівсько-Чинадійовської Домінії. Перехід її у власність династії німецької графської і релігійної династії Шенборнів стався внаслідок поразки національно-визвольної боротьби угорців проти імперії Габсбургів.
Після придушення повстання курців під проводом семигородського князя Ференца Ракоці II у 1711 році, князівські володіння – Мукачівський замок із закріпленими за ним матками – перейшли в руки габсбурзької династії. Таким чином, новим володарем Мукачево-Чинадіївської домінії у цей час став Фрідріх Лотар Шенборн. Ці маєтки князя Ракоці в північно-східних Карпатах 31 липня 1728 року були подаровані цісарем Карлом VI 75-річному архієпископу з Майнцу, коронному канцлеру римської  держави, єпископу з Бамбергу Лотару Францу Шенборну. Останній доручив керівництво маєтком кузену Фрідріху Карлу Шенборну, як спадкоємцю.
У документі від 5 вересня 1728 року говориться, що третина Мукачево-Чинадіївської домінії - це низовина з доброю землею, решта - гірська земля та ліси. Мукачево-Чинадіївська домінія складалася з 152 сіл, 15 присілків, 4 торгових міст, а в панстві Чинадіївському, купленому від княгинь СофіїБаторі і Естергазі, знаходилося ще 33 села.
Пам'ятаючи визвольну боротьбу під керівництвом Франца Ракоці II, селяни неохоче корилися новому панові. І з віддалених глухих сіл вони не приходили на низовину відробляти панщину. А хто й приходив, не був знайомий з технікою й способом обробітку землі.
Фрідріх Карло Шенборн склав план заселення гірських сіл німецькими колоністами, які могли б вплинути на доморощених своїм прикладом господарювання. Серед німецьких колонізаторів можна виокремити ремісників, виноробів, технічний персонал. Вони прибувають в Мукачево та навколишні села по 50-100 осіб, нерідко цілими сім'ями. До речі, Шенборни мали свої маєтки і в північній Угорщині, де також заселяли свої землі колоністами.
Були серед колоністів і лісники, мисливці, ремісники, лісозаготівельники та звичайні рільники. У складі ремісників – бондарі, кравці, шевці, кожухарі, ковалі, теслярі,  пивовари. Траплялись між ними й лікарі, учителі, майстри гри на органі, священики.
Рільники одержували безкоштовно поле й дерево для побудови житла. Перші шість років вони не платили ніяких податків (ремісники 10 років), потім повинні були давати для пана дев'яту частину продуктів, податок на землю, краєві податки й королівську десятину, яка в Мукачеві належала духівництву. У 1760 році префект панства Шмальцер скаржився, що німецькі колоністи платять тільки половину того, що інші піддані.
Після смерті Фрідріха Карпа Шенборна латифундія переходила в руки нащадків Шенборнів аж до останнього – Бухгейма, –який жив у Відні. У 1928 році чехословацький уряд провів земельну реформу, ліквідував Мукачево-Чинадіївську домінію, а її маєтки передав фірмі "Латориця". З 1945 року прилаторичні ліси перейшли у власність держави, а землі передано малоземельним та безземельним селянам.
Мукачівський район як адміністративна одиниця утворився у 1946 році.
|
З історії 